Маленька Бріджит була рабинею, але їй вдалося стати не лише вільною в 1856 році, оселитися в Лос-Анджелесі, та ще й стати піонером у сфері нерухомості. Про її шлях, перешкоди та способи їх подолання розповість більше Losangeleska.
Американська героїня
При знайомстві з інформацією, пов’язаною з Бріджит «Бідді» Мейсон, неодноразово зустрічаєш характеристику жінки як «американської героїні». Це лише підсилює інтерес до даної особи.
Жінці вдалося здобути омріяну свободу, стати однією з перших видатних громадян та землевласників Лос-Анджелеса (1850-1860-ті роки). Їй довелося пережити чимало труднощів, які зробили «Бідді» лише сильнішою.
В 1872 році Бріджит Мейсон разом із зятем Чарльзом Оуенсом заснували першу африканську методистську єпископальну церкву в місті. Це найстаріша афроамериканська церква в місті.
Дитинство та юнацтво Мейсон
Вона народилася в Міссісіпі, в 1818 році. Дівчинку назвали Бріджит, проте згодом її стали називати Бідді. Її рабовласники проживали в Джорджії та Південній Кароліні до того, як повернутися в Міссісіпі. Останнім власником був Роберт Сміт, який наслідував заклик церкви, перевіз родину та всіх поневолених людей на Захід. Чоловік до того ж ініціював та фінансово допоміг заснувати мормонську громаду.
В 1848 році Бріджит Мейсон було 30 років. Вона відповідала за встановлення, розбиття табору та розміщення інших поневолених осіб. В її обов’язки входило приготування їжі, випас худоби. До всього цього Бідді працювала акушеркою, допомагаючи іншим жінкам з пологами. На той момент в Бріджит було три маленькі доньки: 10 років, 4 роки та новонароджена крихітка.
В 1851 році Роберт Сміт знову вирішив перевезти родину з поневоленими, тільки того разу в Каліфорнію. Караван із 150 вагонів попрямував до Сан-Бернардіно попри застереження, що в Каліфорнії рабство є незаконним. По дорозі до сонячного міста Бріджит зустріла вільну пару афроамериканців. Подружжя Роуен порадили жінці в Каліфорнії юридично оскаржити свій статус раба.
Сміт почав турбуватися, що втратить своїх рабів, тому терміново прийняв рішення переїжджати до Техасу. Родина Оуенс завадила чоловіку. В той момент син Оуенса зустрічався з донькою Бріджит, тому поскаржився шерифу округу в незаконному утриманні рабів. Відповідь на звернення була терміновою.
Боротьба за свободу
Шериф одразу зібрав загін, затримавши фургон Сміта. 21 січня 1856 року окружний суддя Лос-Анджелеса звільнив Мейсон і її велику родину з тринадцяти членів. Жінка взяла прізвище Мейсон та перевезла родину до Лос-Анджелеса. Це був час змін та нового, а головне – вільного життя.
Після переїзду донька Бріджит народила сина та донечку. Сама ж Бідді продовжувала працювати акушеркою, медсестрою. Вона дуже багато часу та сил віддавала роботі, заощаджувала кошти та витрачала їх на інвестиції, купуючи землі в центральній частині Лос-Анджелеса.
Її статок згодом зріс до 300 000 доларів і вона стала філантропом спільноти міста. Велику долю своїх прибутків Бідді Мейсон витрачала на благодійність, жертвувала благодійним організаціям, відвідувала в’язнів, годувала і надавала притулок бідним. Їй вдалося заснувати Центр допомоги для мандрівників, а також початкову школу для маленьких афроамериканців, розуміючи важливість освіти.
В безіменній могилі
Її життєвий шлях закінчився 15 січня 1891 року. Роль Бріджит Мейсон в житті Лос-Анджелеса колосальна. Попри це, її поховали в безіменній могилі, яка знаходиться на кладовищі Евергрін. В 1988 році мер міста, члени заснованої Бріджит церкви провели церемонію, а її могилу відзначили надгробком. Це дань пошани, на яку заслуговує жінка.
