Жінка була першою китайсько-американською кіноакторкою, яка здобула міжнародне визнання. Її кар’єра охоплювала театр, німе кіно, звукове кіно, телебачення, радіо та кабаре, а її ім’я стало символом боротьби за права азійських американців у Голлівуді. Вонг допомогла людяніше представити китайську культуру у масовій американській культурі, а її стиль та образ надихали покоління жінок у США та за кордоном. Далі на losangeleska.
Біографія
Анна Мей Вонг народилася у Лос-Анджелесі на Flower Street, неподалік від Чайнатауну, у сім’ї китайських американців другого покоління. Її батько, Wong Sam-sing, володів пральнею Sam Kee Laundry. Анна Мей була другою з семи дітей. Її батьки походили з провінції Гуандун, Китай, і сім’я підтримувала тісний зв’язок з китайським корінням, при цьому виховувала дітей у поєднанні китайської та американської культур.
Ще у дитинстві Анна Мей захопилася кіно. Вона відвідувала кінотеатри та вже в 11 років вирішила стати акторкою. Попри невдоволення батька, який вважав кіно несерйозною професією, вона почала активно шукати ролі. Все вдалося та вона отримала перший досвід роботи у фільмі “The Red Lantern” (1919) як статистка.
Початок кар’єри
У 1922 році Вонг зіграла провідну роль у фільмі “The Toll of the Sea”, одному з перших американських кольорових фільмів, що принесло їй перші критичні схвальні відгуки. Вона демонструвала природну акторську майстерність і здатність до пантоміми, що дозволяло їй виділятися серед інших акторів того часу.
Попри успіх, Голлівуд обмежував її у виборі ролей. Їй пропонували лише “екзотичні” або стереотипні образи – від покірних “Butterfly” до підступних “Dragon Lady”. Це призвело до розчарування Анни Мей у місцевій кіноіндустрії та стимулювало її переїзд до Європи у 1928 році.
В Європі Вонг знайшла більшу свободу та визнання. Вона знімалася у німецьких і британських фільмах, таких як “Piccadilly” (1929) та “The Flame of Love” (1930). Критики Берліна та Відня високо оцінили її акторську майстерність та красу і Вонг здобула міжнародну популярність. У цей період вона також вивчала акторську мову та отримала вокальне навчання у Кембриджі, щоб удосконалити англійську дикцію. В Європі Анна Мей відчула справжнє визнання, її роль у “Piccadilly” стала символом акторського потенціалу, хоча й досі обмеженого расовими упередженнями у Голлівуді.
Боротьба зі стереотипами
У 1930 році Вонг повернулася до США з контрактом Paramount Studios. Вона знялася у фільмах “Daughter of the Dragon” (1931), “Shanghai Express” (1932) та інших, демонструвала талановиту гру та професіоналізм. Проте Голлівуд продовжував обмежувати її ролі.
У 1930-х роках Вонг дедалі частіше отримувала відмови на пробах. Наприклад, у 1932 році студія відмовилася знімати її у драмі “Син-дочка” та віддала роль китаянки Лян Ва акторці Гелен Гейс. У 1937 році Аннетт Вонг пробувалася на дві ролі у фільмі “Добра Земля” — О-Лан, дружину персонажа Пола Муні, та Лотос, його коханку. Обидві ролі дісталися європейським акторкам: німкені Луїзі Рейнер і австрійці Тіллі Лош. Причина полягала у законах Голлівуду, що забороняли зображення романтичних стосунків між людьми різних рас на екрані. Ці обмеження навіть поширювалися на випадки, коли обидва актори мали азійське походження, але формально не вважалися “расово сумісними”.
Акторка усвідомила, що подальша кар’єра у Голлівуді буде ускладнена системними бар’єрами. Тож у 1934 році повернулася до Великої Британії. Там вона знову працювала у театрі та знялася у трьох фільмах. Серед них вирізнялася музична романтична комедія “Чу-Чин-Чоу”, яка була вільною інтерпретацією казок про Алі-Бабу. Однак у тому ж році контракт з Paramount Pictures зобов’язав акторку повернутися до США, що свідчить про важливість і потенціал, який у Вонг бачили студії.
Після невдач у Голлівуді Вонг здійснила річний тур Китаєм у 1936-1937 роках, відвідала рідне село батька та познайомилася з китайським театром. Вона публікувала репортажі у газетах США та демонструвала глибоку зацікавленість культурою предків.
У другій половині 1930-х років Вонг почала отримувати кращі ролі. Вона зіграла відважну Лан Інь Лін у драмі “Дочка Шанхая” (1937) та коханку гангстера Лан Інь у кримінальному фільмі “Небезпечне знання” (1938). Ці ролі дозволили їй продемонструвати акторську майстерність і гнучкість у виборі персонажів, проте обмеження Голлівуду щодо расових стосунків продовжували впливати на кар’єрні перспективи.
З початком Другої світової війни кар’єра Вонг почала згасати. Після нападу Японії на Перл-Гарбор у 1941 році в американському суспільстві зросло неприйняття японців та азійців загалом, що обмежило пропозиції для акторки. У наступні десять років Вонг знялася лише чотири рази, зокрема у головних ролях у пропагандистських антияпонських фільмах “Леді з Чунцина” (1942) і “Бомби над Бірмою” (1943). Такі ролі відображали політичний контекст того часу і накладали додаткові обмеження на творчість акторки.
Телебачення
У 1951 році Вонг стала першою азійсько-американською акторкою, яка мала власне телевізійне шоу – “The Gallery of Madame Liu-Tsong”. Вона продовжувала активно підтримувати китайські благодійні ініціативи та брала участь у зйомках документальних програм.
Анна Мей Вонг отримала зірку на Голлівудській Алеї Слави у 1960 році та стала першою азійсько-американською акторкою, удостоєною такої честі.
Особисте життя
Попри успіх на екрані, її особисте життя було ускладнене суворими соціальними та правовими обмеженнями. Вонг ніколи не була у шлюбі і це рішення було продиктоване як культурними традиціями, так і законами США того часу, що накладали серйозні обмеження на змішані шлюби.
У 1932 році, в інтерв’ю для “Paris Revue Mondiale”, Вонг пояснила, що шлюб з чоловіком китайського або китайсько-американського походження міг би перервати її кар’єру. Відповідно до традицій китайської культури того часу, заміжня жінка не могла працювати акторкою. Для Вонг це означало, що продовження професійної діяльності вимагало відмови від традиційного шлюбу.
Анна Мей Вонг мала романтичні стосунки з кількома чоловіками, зокрема з актором Маршаллом Нейланом та британським артистом Еріксом Машвицем, проте вступити у шлюб з ними було неможливо. Частково це пояснювалося тим, що змішані шлюби у Каліфорнії були заборонені до 1948 року. Крім того, навіть якщо шлюб був би укладений за межами штату, він міг негативно вплинути не лише на репутацію Вонг, а й на її партнерів, адже суспільство того часу засуджувало такі союзи. Вонг змушена була обирати між особистим щастям і професійним розвитком. Вона віддавала перевагу кар’єрі, демонструвала рідкісну для того часу незалежність і сміливість у прийнятті рішень.
Анна Мей Вонг померла від серцевого нападу 3 лютого 1961 року у Санта-Моніці у віці 56 років. Її творчість залишила глибокий слід у культурі, сприяла усуненню стереотипів щодо китайських американців і формуванню образу китайських жінок як сильних та компетентних особистостей у кіно. У 2022 році монета США серії “American Women Quarters” була випущена з її зображенням. Анна Мей Вонг також стала символом у літературі та театральних постановках, її ім’я носить щорічна премія Anna May Wong Award of Excellence у галузі мистецтва та моди.