Жінка була справжньою піонеркою та унікальним прикладом богеми, яка мігрувала до Лос-Анджелеса ще на початку 20-го століття. Вона шукала свободи від умовностей, тому вирішила спробувати почати нове життя. Losangeleska розповість більше про історію спадкоємиці нафтової галузі та відданої феміністки.
Бунтарка Алін
Її називали радикалом та відносили до категорії відданих феміністок, прогресивок, відзначаючи бунтівний характер. Як це проявлялося? Алін Барнсдолл, наприклад, свідомо обрала народити дитину поза шлюбом, в ті часи це був справжній скандал. Сам шлюб вона вважала архаїкою. Метою Алін були зміни, тому вона попрямувала на Захід.
Лос-Анджелес вона вважала ідеальним місцем для втілення своїх мрій, протилежної думки була про Нью-Йорк. Доречно додати, що Алін була не простою дівчиною, а мультимільйонеркою, спадкоємицею нафтової галузі, чорного золота, техаського чаю.
«Оливковий пагорб»
Алін в 1919 році найняла Френка Райта для проєктування культурного акрополя «Оливковий пагорб». Мабуть, архітектора заможна пані підбирала під стать собі — найбільш суперечливу та авангардну особистість. Місцевість знаходилася на вершині полого кургану. В той час 0,4 га продавали за 10 000 доларів. Алін Барнсдолл вдалося 14,6 га придбати за 300 000 доларів, вона запропонувала власнику готівку.
Як бачила Алін майбутню побудову? Це мав би бути багатопрофільний «арт-парк», де під час перерв в експериментальному театрі, відвідувачі мали б змогу гуляти по території, спілкуватися, проводити політичні дискусії, вечеряти на даху в оточенні чарівного саду. А супроводжували все це танці під оливковими деревами та зірками. Це був досить прогресивний погляд і далекий від бачення традиційного суспільства. Алін бажала в цьому місці – в новому для неї світі, виховувати доньку.
Цікаво, що на вершині «Оливкового пагорбу» знаходився дім Холліхок Хаус. Звідти Алін спостерігала за мистецьким, багатопрофільним «арт-парком». Її прагненням було заохочення інших в дослідженні театру, танцю та кіно.
Амбітний проєкт
Цікаво, що дизайн Райта став поєднанням стилів храмів Мая. Згодом Райт так і не виконав обіцянок стосовно малюнків для театру, постійно збільшуючи витрати. Все це втомило Алін і вона втрачала терпіння, всілякий ентузіазм. Тож в 1921 році вона звільнила архітектора Райта. Серед завершених частин великого проєкту був головний будинок, гараж та два пансіонати (до наших днів зберігся лише один).
В 1927 році більшу частину свого майна Алін пожертвувала місту, продовжуючи неповний день жити в домі. В 1946 році вона померла в одному з гостьових будиночків. Для влади Лос-Анджелеса постало складне питання: що робити з таким щедрим подарунком?
Обурювало те, що приблизно 15 років будинок, втілення таланту та амбіцій, мистецьких задумів відомої спадкоємиці, просто стояв, забитий дошками. Містяни лазили туди, гуляли, забираючи, виготовлені на замовлення ексклюзивні речі. Тож таємничим чином весь оригінальний набір для вітальні, інші цінні речі зникли з будинку.
В 2019 році будинок Холліхока став об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — це престижно і є великою честю.
Подарунок місту
В своєму заповіті Алін вказала, що жертвує Арт-парк Барнсдолл місту Лос-Анджелес. Це місце назавжди має залишитися громадським парком, створеним для задоволення, дозвілля містян.
Про саму ж Алін згодом говорили як про таку особистість, яка мала недооцінений вплив на культуру Лос-Анджелеса. Вона знайомила талановитих діячів, надавала фінансову підтримку мистецькій спільноті, наприклад, була вкладником для «Hollywood Bowl». Алін Барнсдолл стала покровителькою фотографа Едмунда Теске, архітекторів Річарда Нойтри, Рудольфа Шиндлера.
