Образ Мері Пікфорд став синонімом цілої епохи німого кіно. «Улюблениця Америки» була не лише акторкою з незмінними золотими локонами, але й стала однією з перших у Голлівуді, кому вдалося перетворити акторську славу на фінансовий та творчий контроль. Більше про її історію розповість losangeleska.
Дитинство
Її справжнє ім’я – Гледіс Луїза Сміт, відома під сценічним псевдонімом як Мері Пікфорд (Mary Pickford). Вона народилася у 1892 році у Торонто, мала молодшого брата та сестру (вони теж стали акторами: Шарлотта Сміт, яка використовувала псевдонім Лотті Пікфорд, Джон Чарльз-молодший Сміт, який використовував псевдонім Джек Пікфорд). Після того, як мати Гледіс овдовіла, вона почала приймати мешканців. Одним з них став містер Мерфі, театральний керівник акціонерної компанії Cummings Stock Company. Саме він запропонував семирічній Гледіс та шестирічній Лотті отримати дві невеликі театральні ролі дівчинки та хлопчика. Це був перший досвід, який запалив пристрасть до кіноіндустрії.
Стиль акторки та кінопродюсерки
Голлівудська кар’єра акторки тривала п’ять десятиліть, вона була однією з найпопулярніших акторок епохи німого кіно. Вона розпочала кар’єру у 1909 році та стала першою мільйонеркою Голлівуду до 1916 року. Протягом своєї кар’єри вона знялася у 52 повнометражних фільмах.
Її успішним типажем був образ юної героїні з локонами. Навіть у дорослому віці вона з легкістю грала сиріт, бідних, але гордих дівчат, рішучих підлітків із кучерями. Прикладами є «Дівчина зі світлими косами» (Blondilocks), «Дівчина з біографа» (The Biograph Girl).
Мері Пікфорд майстерно втілювала чистоту, невинність, внутрішню стійкість. Все це отримувало відклик у глядачів. Цей образ називають «ingenue», термін у перекладі від французької означає щиру, невинну, доброчесну, наївну дівчину. Такий образ супроводжується романтичним побічним сюжетом.
Варто зауважити й те, що саме Мері Пікфорд була однією з ключових фігур, які розвивали кіноакторську майстерність в іншому напрямку. Йдеться про перехід від театральної гіперболізації до значно тоншої та мімічної гри. Саме це потрібно було для великого плану. Гра акторки була наповнена витонченою простотою, вона вміло використовувала міміку, погляд та жести для передачі глибоких емоцій у відсутності діалогів.
Вона грала мелодраматичні та трагікомічні ролі, де сльози швидко змінювалися посмішкою. Її героїні, попри життєві негаразди, завжди демонстрували оптимізм та бойовий дух.
«Улюблениця Америки»
Це неофіційний титул (America’s Sweetheart), який використовують ЗМІ для опису публічної особи, якою захоплюється та любить публіка. Акторка Мері Пікфорд вважається першою постаттю, яку охрестили «Улюбленицею Америки». Цей неофіційний титул їй надав театральний продюсер Девід Грауман (David Grauman) у 1914 році.
Історично цим титулом називали популярних голлівудських акторок Золотого віку Голлівуду, але згодом він поширився на телевізійних акторок, музикантів та спортсменок.
Бізнесвумен
Мері Пікфорд продемонструвала безпрецедентну для свого часу та тим паче для жінки ділову хватку. Вона була справжньою кіномагнаткою та бізнесвумен. Після здобуття величезної популярності, акторка почала вимагати та отримувати повний контроль над своїми фільмами. Йдеться про вибір сценарію, режисерів, акторів-партнерів. Вона навіть затверджувала рекламні кампанії та вносила рекомендації, побажання щодо монтажу.
Для традиційної студійної системи це був справжній виклик. Її стали називати «Королевою кіно».
У 1919 році Мері Пікфорд стала співзасновницею United Artists (UA) разом із Чарлі Чапліном, Дугласом Фербенксом-старшим та Девідом Гріффітом. На той час це була революційна модель дистриб’юторської компанії, яка вперше дозволила акторам та режисерам-засновникам володіти фільмами та мати повний творчий контроль. Це дозволило оминати великі студії.
У 1927 році Мері Пікфорд стала однією з 36 засновників Академії кінематографічних мистецтв і наук.
У 1927-1928 рр. відбулася перша церемонія вручення премії «Оскар», однак без жодної номінації для Мері Пікфорд. У квітні 1930 році на премії «Оскар» її нагородили за першу роль у звуковому фільмі «Кокетка». Вона зіграла головну роль – Норму Безант, доньку лікаря з півдня, невиправну кокетку з багатьма залицяльниками. Попри значний досвід роботи на сцені та у німому кіно, акторка хвилювалася, як звучатиме її голос. У 1975 році вона отримала почесну премію «Оскар».
Продюсерська діяльність Мері була орієнтована на створення якісної розваги. Вона прагнула до досконалості та створення престижних, комерційно успішних стрічок. Кінопродюсерка була залучена у всі процеси створення кіно.
Особисте життя у Лос-Анджелесі
Акторка була одружена тричі. Першим її чоловіком став Овер Мур (Owen Moore), актор німого кіно ірландського походження. Подружжя проживало разом з перервами протягом декількох років. Цей шлюб був напружений через алкоголізм чоловіка, його невпевненість, тінь слави знаменитої дружини та напади домашнього насильства.
У 1916 році актори Мері Пікфорд та Дуглас Фербекс-старший почали таємно зустрічатися, адже перебували у шлюбі. У 1920 році вони стали офіційно подружжям та вирішило жити у будинку чоловіка у Беверлі-Гіллз. Він подарував маєток дружині на честь весілля, а сам особняк стали називати «ПікФер» (їх прізвища Pickford + Fairbanks). Подружжя називали Королем та Королевою Голлівуду. 10 січня 1936 року вони розлучилися.
24 червня 1937 року акторка втретє вийшла заміж за актора, лідера гурту Чарльза «Бадді» Роджерса. Подружжя усиновили двох дітей: Рональда у 1943 році (хлопчик народився у 1936 році) та Роксану у 1944 році (народилася у 1942 році). Дітям на момент усиновлення було 7 та 2 роки, а їх стосунки з Мері Пікфорд були напруженими. У документальному фільмі PBS American Experience йдеться про те, що акторка критикувала їх через фізичні недоліки: сина – за маленький зріст, а доньку – за криві зуби. Подружжя з дітьми жило на ранчо B Bar H Ranch, штат Каліфорнія. Згодом вони продали маєток.
Глибока депресія
Після закінчення акторської кар’єри, Мері Пікфорд мала алкогольну залежність. Вона поступово віддалилася від усіх та вела самітницький спосіб життя. 29 травня 1979 року вона померла у лікарні Санта-Моніки від ускладнень, спричинених крововиливом у мозок. Вона перенесла його за тиждень до цього. Вона спочиває на цвинтарі «Сад пам’яті» меморіального парку «Форест-Лаун» у Глендейлі, штат Каліфорнія.
На її честь названо Пікфордський центр кінознавства (The Pickford Center for Motion Picture Study), що знаходиться на Вайн-стріт, 1313 у Голлівуді. До того ж вона ушанована зіркою у категорії кінофільмів на Голлівудській алеї слави за адресою 6280 Hollywood Blvd.
На її честь названо театр Мері Пікфорд, що знаходиться на третьому поверсі будівлі Бібліотеки Конгресу в Медісоні. У Кафедрал-Сіті, штат Каліфорнія, у 2001 році відкрили перший кінотеатр Мері Пікфорд.
Починаючи з 2013 року, Фонд Мері Пікфорд спонсорує гуртки The Pickford Composers та The Pickford Ensemble в Університеті Пеппердайн.
Мері Пікфорд увійшла в історію як жінка, яка на екрані вирізнялася зворушливою емоційністю, а за лаштунками була залізною бізнесвумен. Вона є однією з тих постатей, які активно у свій час формували Голлівуд.
Джерела: