Фемінізм широко поширений в Сполучених Штатах Америки. Феміністки не одне десятиліття намагаються захистити соціальні, політичні права жінок. А також систематично добиваються рівноправ’я чоловіків та жінок. У нашому місті також народилося багато феміністок, які активно відстоюють права прекрасної половини людства. Барбара Джин Гаммер — американська режисерка, яка відома своїми феміністичними поглядами. Також Гаммер була активістка ЛГБТ-спільноти. Докладніше про відому американську феміністку читайте на сторінках сайту losangeleska.com.
Дитинство та освіта
Майбутня феміністка народилася в Лос-Анджелесі в 1939 році. Її батько був власником автозаправки, а мати працювала секретаркою. Своє дитинство наша землячка провела в Інглвуді, але навчатися приїхала до Лос-Анджелесу. Барбара закінчила Каліфорнійський університет та здобула ступінь бакалавра з психології та ступінь магістра з літератури.
Жінка вийшла заміж за Клейтона Ворда, проте згодом розлучилася.
Пошук себе або як Барбара зрозуміла, що має знімати кіно
Спершу Барбара захоплювалась малюванням, проте у 60-х роках минулого століття зрозуміла, що вона має знімати кіно. А сталося це коли жінка увійшла до занедбаного будинку з камерою. У 1968 році наша землячка зняла свій перший короткометражний фільм «Schizy». Додамо, що фільм Барбари показали на місцевому фестивалі й він сподобався глядачам та отримав схвальні відгуки. Через рік режисерка вже зняла свій другий фільм «Barbara Ward Will Never Die» і кінострічка була дещо автобіографічною. У фільмі вона розповідала про своє розлучення з чоловіком.
Згодом Барбара Гаммер почала викладати англійську в коледжі Санта-Рози, а також почала відвідувати феміністську групу. Саме у цей період наша землячка зрозуміла, що вона лесбійка.
Розвиток кар’єри
У 1973 році Барбара побачила короткометражну картину «Полуденні мережі». Цей фільм вразив нашу землячку і продемонстрував як жінка “скидає” зі своїх очей будь-які обмеження, пелену, туман. У 70-х роках минулого століття практично всі роботи режисерки були присвячені жіночому тілу, лесбійській тематиці. У цей період були відзняті такі кінокартини: «Я була / Я стала», «Дайктактікс», «Супердайк зустрічає Мадам X», «Жінки, яких я люблю», «Подвоєння сили» тощо. Потрібно зазначити, що свої кінокартини Барбара показувала на феміністичних гуртках, кав’ярнях, книжкових магазинах тощо. Проте не всі сприймали фільми режисерки. Радикальні феміністки навіть критикували ранні роботи Барбари Гаммер за об’єктивізацію жіночого тіла.
У 1980-х роках наша землячка зняла наступні фільми: «Зоровий нерв», «Хочеш познайомитися із сусідом? Запис з Нью-Йоркського метро», «No No Nooky TV».
У 1992 році Барбара зняла свій перший повнометражний фільм «Нітратні поцілунки». Ця кінокартина була показана на найбільших кінофестивалях.
Згодом наша землячка зняла ще одну кінокартину — «Моя бабуся: у пошуку української ідентичності». У фільмі розповідається про поїздку Барбари до України. Річ у тім, що бабуся режисерки, по материнській лінії, була родом з України.
У 2008 році був ще один хороший фільм — «Кінь це не метафора» у якому розповідається про лікування яєчників. Цією хворобою хворіла Барбара Гаммер. Ця кінострічка отримала премію «Тедді» 59-го Берлінського міжнародного кінофестивалю. А вже 2010 року наша землячка здобула визнання як режисерка експериментального кіно та ЛГБТ-активістка.
У 2019 році відома режисерка та феміністка померла через рак яєчників.
Ось така історія життя Барбари Гаммер. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви більше дізналися інформації про зіркову землячку.