В документальному фільмі «Rebel Hearts» 1960-х років глядач стає свідком історії групи черниць — сестер Непорочного Серця Марії. Саме вони заснували католицьку церкву у Лос-Анджелесі задля рівності та свободи. Losangeleska розповість більше про це.
Як починалась історія?
Десятиліттями сестри Непорочного серця Марії вчителювали в різних освітніх закладах:
- в коледжі Непорочного Серця;
- в середній школі Непорочного серця;
- в католицьких школах, які знаходилися по різним куточкам Лос-Анджелеса.
Як можна охарактеризувати життя в монастирі? Черниці згодом розповіли, що воно було жорстким та консервативним. Жінки вбирались в традиційне чорно-біле вбрання та проводили обов’язкові групові молитовні сеанси. Кожного дня вони мали лягати спати на сутінках.
Незважаючи на те, що сестри були вчителями, архієпархія не турбувалася про їх навчання, більшість черниць мали лише середню освіту.
Поштовхом став Ватиканський собор
На фоні всього цього в 60-х роках ІІ Ватиканський собор закликав всесвітню церкву модернізуватися. Даний заклик почули черниці і вирішили діяти. Спершу вони почали більше читати та слухати теологів, почалися дискусії стосовно того, як же стати більш відкритими, відповісти на заклики сучасного світу та вийти за межі монастиря.
Кардинал Джеймс Френсіс Макінтайр виступив проти лібералізації, схваленої ІІ Ватиканським собором. Він був досить консервативним архієпископом Лос-Анджелеса, а в 1967 році сказав, що заборонить черницям відвідувати класи, поки вони не повернуться до попередніх практик. Декілька років тривали переговори — цю битву черниці Лос-Анджелеса програли.
В 1970 році 315 з 400 сестер Ордену проголосували за відмову від обітниць та залишили життя монахинь. Вони створили мирянське служіння — спільноту Непорочного Серця і таким чином продовжили свою роботу. З моменту заснування черниці працювали для полегшення людських страждань та для протистояння несправедливості, для захисту планети. Їх віра «в дії», адже черниці працювали з тими, хто залишився без житла, чи потребував допомоги.
З того часу сестри залишалися лідерами, які надихали та надихають досі інших. Розу Манрікес, наприклад, з дитинства навчали черниці Непорочного серця, її робота є втіленням цінностей, закладених ще в юні роки.
Час змін
Одна з сестер спільноти Ленор Доулінг була черницею більше десяти років, аж поки сестри не вирішили, що настав час змін. Це були 1960-ті роки, сестри викладали в католицьких школах по всьому місту. На той час архієпископ Лос-Анджелеса відмовив черницям вийти за межі монастиря (південна околиця Гріффіт-парку), тобто повернутися до життя.
Це протистояння потрапило до газет, а згодом стало основою для документального фільму. Черниця Доулінг в кінороботі розповідала більше про себе, про повстанських монахинь. На момент зйомок їй було 90 років.
Жінка поділилася також інформацією про Жіночий марш у центральній частині Лос-Анджелеса, який відбувся в 2018 році. Ленор Доулінг викладала в коледжі Непорочного Серця аж до моменту закриття навчального закладу, тобто до 1981 року.
Інтерес до «Rebel Hearts»
Черниця поділилася своєю та історією сестер через те, щоб знову нагадати громадськості про неї, адже хтось, можливо, ні разу її і не чув. Режисер Педро Кос «Бунтівських сердець», коли вперше почув історію сестер Непорочного Серця Марії, одразу зрозумів, що вона надихне інших. Багато речей вражали: стійкість та наполегливість, здатність сестер бачити далеко за межі закладу, в якому вони знаходилися.
Сестри не лише керувалися вірою, але й були частиною світу. Їх історія надзвичайно актуальна та мотивуюча. Одна з сестер сказала:
«Вони думали, що можуть нас поховати, але вони не знали, що ми насіння».
